Виховуємо людину          

Тренінг класних керівників

Методичне перехрестя «Виховуємо людину»

Мета: ознайомити учасників засідання з сучасним змістом морального виховання, виробити цілісну модель виховної системи на основі національних та загальнолюдських цінностей як орієнтовної для проектування моделей виховних систем у школах міста, актуалізувати понятійний апарат педагогів, теоретичні та практичні знання з даної проблеми.

         Стимулювати прагнення вчителів до пошуку, творчості.

         Створити умови для обміну досвідом, педагогічних знахідок.

Напрями роботи:

І. Основні орієнтири морально – духовного виховання

ІІ. Модель морально – духовної виховної системи

ІІІ. Гуманістична позиція педагога

ІУ. Взаємодія педагога з дитиною

         Класним керівникам на вході до актового залу  вручають квиток – половинку сніжинки. Кожен учасник обирає половинку сніжинки, що пронумеровані (на кожній половинці одної сніжинки стоять однакові цифри, але половинки у кошику перемішані).

Хід заходу

Керівник МО.  

         Добрий день, шановні колеги! Ми раді вітати вас у цьому чудовому залі. Влаштовуйтесь зручно, відчувайте себе, як удома, але не забувайте, що ви на семінарі. А отже пасивними сьогодні ви не маєте права бути і , звичайно, не будете. Бо іноді доводиться говорити, щоб мовчанням не сказати зайвого.

         А я часто каюсь, що говорю, але рідко жалкую, що мовчу. Мовчати ми сьогодні не будемо. В нас є що сказати, що показати, у кожного є досвід, яким може поділитися тут і тепер. Я переконана, що усі присутні - класні керівники -справжні професіонали, а їх складна але важлива праця свідчить,

що кожен з них на своєму місці.

         Вправа «Снігопад побажань»

         Керівник МО.  

         Шановні класні керівники! Квитком на наше дійство ви отримали половинку сніжинки. Напишіть на ній побажання-стимулювання до активної співпраці на семінарі умовному колезі.

(Кожний учасник пише на половинці сніжинки побажання -стимулювання до активної співпраці вчителю, ім’я якого йому поки що невідоме. Коли всі учасники справилися із завданням, ведучий просить знайти людину, у якої половинка сніжинки з такою ж цифрою. Люди утворюють пари, обмінюються побажаннями. Формуються робочі групи.

 Керівник МО.  

         Час вирушати у подорож виховними просторами . Але ми стоїмо на Методичному перехресті? В яку сторону розпочнемо шлях? Для того щоб потрапити куди потрібно, треба чітко знати, куди хочеш потрапити.

 Тож метою нашого заходу є..( формує мету семінару).

Вправа «Валіза очікувань»

 Керівник МО.  

         А зараз шановні учасники визначте свої очікування. Будь – яка подорож починається зі збору речей. У цю валізу ( на стіні прикріплено намальовану валізу) візьмемо усе необхідне для подорожі: знання, кмітливість, професійні навички та вміння.

         Не знаю, як ви, а я завжди забуваю взяти капелюшок, тому перше, що маєте зробити взяти той капелюшок, який найбільше до вподоби.

(Роздає вчителям різнокольорові картки у формі капелюшків).

          Запишіть на картках-капелюшках свої очікування щодо

семінару.

Тим часом проводиться тест «Який капелюшок ви  обрали»

         • Володарі жовтих капелюшків! Ви станете великими людьми. Факти, цифри, вчасна здача звітів для вас — найголовніше!

         • Володарі зелених капелюшків! Ви завжди будете виділятися з натовпу. Усе піддавати сумніву й критиці, звичайно, крім вказівок вашого директора.

         • Володарі синіх капелюшків — справжні філософи. Ви йтимете лише вам відомими шляхами, не відступаючи від мети, не поспішаючи, але й не зупиняючись, ви можете обґрунтувати будь-який наказ відділу освіти та адміністрації.

·        Володарі червоних капелюшків живуть керуючись емоціями. Для вас навколишній світ — загадка. Та і самі ви –загадка, яку навіть самі не можете відгадати . Але є людина, яка вас розкусила. Хто це?

   Розгадайте!

(Картки кріпляться до валізи).

І напрямок: «Основні орієнтири морального виховання»

 Керівник МО.  

         Я зрозуміла з очікувань наших класних керівників, що

розпочинати треба з орієнтирів, які направляють усю виховну

роботу навчального закладу. Адже сучасний зміст виховання в

Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і

національних цінностей та відповідна сукупність соціально

значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення

до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої

себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із

загально визначеними цінностями і якостями. Система цінностей і

якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення.

(Вправа «Конструктор основних орієнтирів виховання»

Кожна група отримує картку – матрицю, де вказані основні виховні орієнтири:

- Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави

- Ціннісне ставлення до людей

- Ціннісне ставлення до природи

- Ціннісне ставлення до мистецтва

- Ціннісне ставлення до праці

- Ціннісне ставлення до себе,

яку необхідно заповнити за методикою конструктора фактичним матеріалом)

Презентація напрацювань.

ІІ напрям «Модель морального виховання»

Педагогічна майстерня

«Моделювання моделі морального виховання»

Вітрильник «Виховна модель школи»

Керівник МО.  

         Володіючи такими ґрунтовними знаннями змісту програми

«Основні орієнтири виховання учнів 1-11кл. ЗНЗ України», можна приступати до їх практичного втілення. Тож пропоную створити модель життєдіяльності класу в режимі сучасного національного виховання..

         Уявіть, що корабель – це ваша модель , на кораблі ви і ваша команда; вітрильник – це ідея, напрями вашої діяльності, хвилі, хмари – проблеми, які вам заважають на шляху, сонце – це те позитивне, що веде корабель уперед і т.д. Можна додавати свої елементи, символи до схеми.

Презентація моделей.

 Керівник МО.  

         Зараз найулюбленішою  грою дітей є пазли. Але у цю гру полюбляють грати і дорослі. Запрошуємо усіх учасників долучитися до складання пазлів. Але вони незвичайні. Вам необхідно скласти уривок із відомого твору

американського письменника .

(Учасники складають пазл ( збирають із частинок текст).

презентують результати.

Гра «Пазли»

...Маленькі дітлахи / граються ввечері / на величезному полі / в житі... / А я стою / на самому краю скелі,/ над прірвою, розумієш?/ І моє діло/ — ловити дітлахів,/ щоб вони не / зірвалися в прірву./ Розумієш, вони граються/ і не бачать,/ куди біжать/, а тут я підбігаю/ та ловлю їх, /щоб вони не зірва-лися./ От і вся / моя робота. /Стерегти дітей/ над прірвою в житі. Дж. Д. Селінджер

Керівник МО.  

Як ви вважаєте, кому можна присвятити ці стрічки? Так, дійсно – це вчитель, класний керівник. І ми продовжуємо нашу подорож методичним перехрестям

Керівник МО.  

         Сучасній школі потрібен новий тип учителя, який би інакше визначав пріоритетні напрями своєї роботи, зосереджував увагу на головній спрямованості педагогічної професії — бути вихователем дитини в широкому розумінні цього слова.

          Ще з часів М. В. Ломоносова учитель з учнями повинен був іти до предмета, а не з предметом — до учнів. У цьому гуманістична спрямованість особистості вчителя, у цьому його пріоритетна педагогічна позиція. Учень бере участь у вихованні разом зі своїм педагогом.

Гуманно зорієнтований педагог, класний керівник:

: любить дітей;

: відкритий, доступний для кожної дитини;

: надає можливість ділитися своїми думками, почуттями;

: відвертий у своїх поглядах;

: демонструє дітям довіру до них;

: не принижує їхньої гідності;

: розуміє і відчуває внутрішній світ кожної дитини;

: цікавиться життям дитини;

: надає реальну допомогу та забезпечує педагогічну підтримку;

: підтримує, розвиває й стимулює природний потенціал дитини;

: справедливий, гуманний, чуйний;

: не байдужий до дитячих проблем;

: визнає унікальність і неповторність кожної особистості, не порівнює дітей;

: спирається на сильні, позитивні якості особистості дитини;

: у навчально-виховній практиці акцент робить не на

знання, уміння, навички дітей, а на загальнолюдські цінності (милосердя, доброту, чуйність, працелюбність та ін. );

: надає дитині право на помилку.

Вправа «Кодекс сучасного класного керівника»

Учасники складають і записують у картку «Сім заповідей класного керівника»

Презентація результатів.

         Як все чудово складається, коли налагоджена взаємодія між учасниками.

І ми звертаємо до напрямку «Взаємодія педагога з дитиною»

ІУ напрям «Взаємодія педагога з дитиною»

Керівник МО.  

         Так, педагогічне спілкування й педагогічна взаємодія, маючи єдину соціальну природу, усе ж суттєво відрізняються одне від одного. Так, педагогічна взаємодія — це обмін інформацією, сприйняттями, діями, враженнями тощо; педагогічна співпраця — це спільна праця або діяльність

учасників навчально-виховного процесу, що мають в основі взаємодію. Той факт, що навчально-виховний процес у школі не завжди досягає необхідних результатів, пояснюється не стільки відсутністю мотивів до навчання в школярів, скільки недостатньою підготовленістю учнів і вчителів до

організації педагогічної взаємодії учасників навчально-виховного процесу.

Ось чому так важливо знати усі моделі взаємодії педагога з дитиною.

Робота в групах

Опрацювання інформаційного блоку

I. Модель «невтручання» в життя дитини

         Характерними особливостями такої моделі є холодне спостереження, навмисне неприйняття дитини з боку дорослих. Погляд на неї як на тягар, перешкоду у вирішенні особистих проблем. «Нічого, сам (сама) справиться», «Я хочу, щоб ти мені не заважав».Тактика взаємодії дорослого — «мирне співіснування», «поруч, але не разом». Наслідком такого підходу до дитини є

розрив емоційних зв'язків дорослого з дитиною, що веде до ранньої

самотності, незалежності, холодності в спілкуванні.

II. Навчально-дисциплінарна модель взаємодії

         Ця модель складалася протягом тривалого періоду. Характерними

особливостями такої взаємодії є надання дітям знань, умінь, навичок. «Виконуй за зразком — роби, як я!». Педагог найчастіше застосовує настанови, роз'яснення, заборону, вимогу, погрозу, нотацію, окрик. Особистісна позиція педагога —задовольняти вимоги керівництва, під-корити можливості дитини програмовим вимогам. Для такої моделі педагогічної взаємодії 64характерні суб'єкт-об'єктні зв'язки. Взаємовідносини, побудовані на таких зв'язках, називають авторитарними (головною діючою особою є лише особистість педагога, дитина в цьому випадку

пасивна).

III. Особистісно - орієнтована модель взаємодії

         Найбільш бажана для повноцінної співпраці вчителя з дітьми. Дитина відчуває себе емоційно захищеною, бо педагог ставиться до неї як до рівноправного партнера. Для такої моделі характерні суб'єкт-суб'єктні зв'язки, коли і дорослий, і дитина рівною мірою є суб'єктами взаємодії.

Керівник МО.

         Наша подорож добігає завершення. Насамкінець, хочу виразити усім учасникам вдячність за активну співпрацю, цікаві креативні думки та ідеї, чудову творчу атмосферу.

         У наш складний та змінний час інколи хочеться просто душевного тепла (звучить спокійна музика)

         Метелик – символ душі. У Давній Греції Психея, богиня, яка була втіленням душі, зображувалася у вигляді метелика або чарівної істоти з крильцями метелика.

         Для ацтеків метелик був символом бога Тлалока. Тлалок —

бог води. Ацтеки вважали, що тільки сині метелики мали доступ

до небесних володінь і могли сповіщати Тлалока про необхідність

життєдайних дощів на землі.Для тих, хто отримав метелика синього кольору,він гарантує життєлюбство.

         У Японії метелик — символ щастя. У кожній японській оселі має бути зображення метелика. Коли до помешкання залітає метелик, його мешканці страшенно радіють. Адже це означає, що

родині невдовзі пощастить.Ті, хто отримав метелик зеленого кольору, будуть відчувати себе щасливими.

         Північноамериканські індіанці черокі вірили, що метелики

— це духи вогню, які народжуються в полум'ї і йдуть у полум'я.Якщо ваш вибір — червоний метелик, на вас очікують нові почуття та враження.

         У Китаї одним із найулюбленіших танців є «Танець метеликів». Китайці вірять, що саме метелики приносять людям гарні сни. Якщо у вас жовтий метелик, очікуйте здійснення хоча б одного завітного бажання.

Урок від метелика

Притча

         Один раз у коконі з'явилася маленька щілина. Людина, яка

випадково проходила повз, досить довгий час стояла і спостерігала, як через цю маленьку щілину намагається вилізти метелик. Пройшло багато часу, метелик начебто покинув свої зусилля, а щілина залишалася усе такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і що сил у нього більше не

залишилося. Тоді людина вирішила допомогти метелику, і взявши ножа,

розрізала кокон. Метелик у той же час вийшов з нього, але його тільце було слабке та немічне, а крила були прозорими й ледь рухалися.

         Людина продовжувала спостерігати, очікуючи, що ось-ось

крила метелика розправляться й зміцніють, і він полетить. Але цього не сталося!

         Решту життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої нерозправлені крила. Він так і не зміг літати. А все через те, що людина, бажаючи йому допомогти, не зрозуміла того, що зусилля, які необхідно докласти, щоб вийти  через вузьку щілину кокона, необхідні метеликові, щоб рідина з тіла перейшла в крила й щоб він зміг літати.

         Життя змушувало метелика із зусиллями залишати оболонку, щоб надалі він міг рости й розвиватися. Іноді саме зусилля необхідне нам у житті.        Якби нам дозволено було б жити, не зустрічаючись із труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, якими є зараз.

Ми ніколи не змогли б літати.

Я просив сил...

А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.

Я просив мудрості...

А життя дало мені проблеми для вирішення.

Я просив багатства...

А життя дало мені мозок і мускули, щоб я міг працювати.

Я просив можливість літати...

А життя дало мені перешкоди, щоб я їх переборював.

Я просив любові...

А життя дало мені людей, яким я міг допомагати в їхніх

проблемах.

Я просив благ...

А життя дало мені можливості.

Я не отримав нічого з того, про що просив.

Але я одержав усе, що мені було потрібно

Вправа «Відкритий діалог».

         Тож давайте підведемо підсумок та визначимо чи справдились наші очікування під час тренінгу.

         Що було цікавим?

         В чому виникали труднощі?

         Вправа виконується по черзі, передаючи м’яч або мікрофон.

         Дозвольте в кінці заняття привести слова А. Шопенгауера

«Окремо людина слабка, як покинутий Робінзон; лише в спільноті з іншими людьми він може зробити багато чого». Використовуйте в своїй роботі отримані знання і досвід, гуртуйте колективи, єдині організми та створюйте позитивні психологічні клімати.

        

   Дякую всім за співпрацю!

засідання МО класних керівників

ПЕДАГОГІЧНА  ТЕХНІКА –

ОСНОВА  НАВЧАЛЬНОЇ  УСПІШНОСТІ  УЧНІВ.

МИСТЕЦТВО  УПРАВЛІННЯ  КЛАСОМ

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ

Мета: окреслити поняття «педагогічна техніка», виявити її складові; обмінятися досвідом реалізації професійно-фахових знань на уроці в процесі навчання; створити модель учителя, що управляє своєю поведінкою, емоціями, впливає на особливість і колектив.

Форма тренінгу: круглий стіл.

Хід  тренінгу

І. Організаційний момент

Позитивна настанова щодо теми семінару: «Хто сам не рухається вперед, тому важко підштовхнути інших».

ІІ. Мотивація обраної теми

Аналіз рівня навченості учнів одного класу свідчить, що з різних предметів він різний.

Виникає запитання: «Чому так, а не інакше? Чому в одного учителя РН = 80%, а в іншого РН = 40%? В чому причина?». Це можна пояснити генетичним потенціалом, темпераментом учня, умовами виховання в сім’ї, поведінкою учня, зацікавленістю дитини тим чи іншим предметом. Але значною мірою – педагогічною майстерністю учителя, його мистецтвом управляти класом.

Виявляється, зовсім не другорядне значення має те, як ми реалізуємо на уроці свої професійно-фахові знання, доводимо навчальний матеріал до свідомості кожного учня. На такі численні запитання відповідає техніка педагогічної діяльності учителя.

На її значущості наполегливо наголошував А.Макаренко. Він твердив, що для нього, як і для інших педагогів, «стали вирішальними такі «дрібниці»: як стояти, як сидіти, як підвестися зі стільця, з-за столу, як підвищити голос, усміхнутися, як подивитися».

ІІІ. Повідомлення теми, мети тренінгу

Сьогодні ми торкнемося теми «Педагогічна техніка – основа навчальної успішності учнів. Мистецтво управління класом». Окресливши поняття «техніка», ми перейдемо до обміну досвідом, напрацюваннями з цього запитання, спробуємо створити модель учителя, що має високий рівень педагогічної техніки.

ІV. З’ясування поняття «педагогічна техніка»

Дослівний переклад грецького слова «техніка» - мистецтво, майстерність; словникове тлумачення – сукупність засобів і навичок виробництва, володіння прийомами.

С. Гончаренко подає таке визначення: «Педагогічна техніка – комплекс знань, умінь і навичок, необхідних педагогові для чіткої та ефективної організації навчальних занять, ефективного застосування на практиці обраних методів педагогічного впливу як на окремих учнів, так і на дитячий колектив у цілому».

Поняття «педагогічна техніка» містить дві групи складових. Перша група пов’язана з умінням учителя управляти своєю поведінкою (мімікою, пантомімікою); з володінням емоціями, настроєм для зняття зайвого психічного напруження, збудження, для творчого самопочуття тощо. Друга група пов’язана з уміннями впливати на особистість і колектив, технікою організації контакту, управління педагогічним спілкуванням, організацією колективної творчої навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Отже, педагогічна техніка – це:

ü уміння вчителя володіти своєю поведінкою, емоціями, настроєм;

ü організація колективної діяльності учнів.

Як бачимо, складові першої й другої груп педагогічної техніки спрямовані або на організацію внутрішнього самопочуття учителя, або на вміння це почуття адекватно виявити зовні.

V. Обговорення дій учителя на різних етапах уроку

Нас особливо цікавить використання педагогічної техніки на різних етапах уроку.

        Організаційний момент

Будь-який урок, перший чи останній, в одному класі чи в різних, на початку чи наприкінці дня, починається з організаційного моменту. Його мета – здійснити «мініадаптацію» вчителя та учнів на взаємне сприйняття. Максимальний термін, визначений психологами і педагогами  на організаційний момент уроку, - до 5 хв. Його успішність, безумовно, залежить від особистості учителя, його техніки.

Ситуація

Уявімо ситуацію. Закінчився урок фізкультури, дзвінок на наступний урок. Учитель заходить до класу. В класі метушня: один учень ще завершує переодягнення (знімає спортивний костюм, щоб одягти форму), дівчинка доїдає сніданок (фізичний заряд, можливо, спровокував апетит), інші учні дістають зошити, щоденники, необхідне приладдя для уроку.

- Що робити вчителю? Як почати урок? Порадьте.

Відповідь. Здійснити записи в журналі, роздати індивідуальні картки, перевірити письмове домашнє завдання в учнів, які потребують постійного контролю.

Педагогічна наука дає такі поради щодо подібних ситуацій: застосуйте прийом фокусування, що потребує концентрування учнями уваги до того, як почнеться урок. Для цього вчителю варто говорити тихіше.

      Етап актуалізації опорних знань, перевірки домашнього завдання,

мета яких – активізувати розумову діяльність учня.

Ситуація

Учні класу добре підготували домашнє завдання, на запитання учителя – «ліс рук» з бажанням відповісти, що супроводжується викриками «Спитайте мене». При цьому сміливіші учні починають відповідати на запитання, не дочекавшись дозволу вчителя. Опитування фактично зірвано. Як бути?

Відповідь. Традиції уроку (запитайте тільки того, хто не викрикує; використайте метод мікрофона тощо). Вимогливість до поведінки учнів. Продумані різнорівневі запитання.

Порада: застосуйте прийом моделювання, що керується принципом «навчити можна особистим прикладом». Ввічливі, жваві, сповнені ентузіазму, терплячі, толерантні та організовані вчителі є для учнів взірцем.

Етап вивчення нового матеріалу

Ситуація

Дехто з учнів класу стомився, почав займатися своїми справами: шепотіння, записки, літачки та подібне. Що ж робити? Як зосередити увагу учнів? Які прийоми використати?

Педагогічна наука радить застосувати такі прийоми:

а) прийом ненав’язливого втручання: «згадування імені»;

б) прийом невербальних сигналів: дзвіночок, вираз обличчя, поза, жести;

в) стверджувальні «я-посилання» (посилання від себе): чіткий опис потрібної поведінки учня: «Я хочу, щоб ви поводилися так...», «Мені потрібно, щоб ви поводилися так...»

г) гуманні «я-посилання» (Томас Гордон, автор методики навчання вчительської майстерності визначає три типи таких послань:

ü опис поведінки дітей: «Коли ви говорите одночасно зі мною, то...»

ü враження, яке ця поведінка справляє на вчителя: «Я маю зупинити урок, бо...»

ü опис почуттів, які ця поведінка породжує в душі учителя: «Це засмучує мене»

       г) позитивна дисципліна: вказувати, як потрібно поводитися, давати вихід із ситуації («Не бийтеся» - «Розв’язуйте конфлікти цивілізовано»); частіше вдавайтеся до схвалення.

         Етап закріплення знань, умінь і навичок

         Ситуація

 Учитель на цьому етапі дав учням завдання з підручником. Виграний час вирішив використати на запис журналу. Наприкінці уроку попросив здати зошити. Як же він здивувався, коли побачив, що з 15 учнів класу 10 не приступало до виконання даного завдання.

Чому так трапилося? А як би ви вчинили?

Порада: прийом контролю (обхід класу).

VI. Інформація для роздумів. Учитель очима дітей

(див. додаток 1 «Мені подобаються учителі...»)

VII. Створення моделі учителя, що управляє поведінкою, емоціями, впливає на особистість і колектив

(див. додаток 2 «Якості ідеального педагога»)

VIII. Підсумок тренінгу

На жаль, ідеальних учителів, як і ідеальних людей, не буває, але прагнути до ідеалу треба. Педагогічна техніка – змінна величина, її можна опановувати, вдосконалювати, шліфувати, доводячи до досконалості. Цього Вам і зичу.

Ідеальний учитель

.

У запитанні «Що ж є ідеальний учитель?» є незавершеність, а тому деяка абсурдність. Тому що - який учень, такий і вчитель. Коли учень готовий до знання, з'являється вчитель. Ця східна мудрість як би не співпадає з нашим західним сприйняттям школи й тим більше - із ситуацією української школи початку ХХІ століття. Та все ж спробуємо відповісти на це абсурдне запитання.

Учитель - це покликання, учительство - це служіння, а не праця. Тому вчитель має працювати не ради заробітку, не для виживання чи прожитку, а для виконання своєї місії на землі. Тому ідеальний учитель - це такий, для якого вчительство - сенс життя. Його вища користь - бути затребуваним, бажати й уміти віддаватись процесу, не очікуючи нічого натомість. Це альтруїзм в абсолютному значенні. Тому ми опустимо в наших роздумах у цій статті необхідність матеріальної бази, про яку повинна піклуватись держава, а значить - міністерство освіти і науки, його нижчі підрозділи, у тому числі райвідділ освіти та директор, а також громадянське суспільство, у тому числі спонсори та меценати. Справа вчителя - учити, а справа суспільства - дати вчителю гідні кошти для існування. І більше не будемо до цього повертатись.

Ідеальний учитель ніколи не є найяскравішим. Він узагалі не повинен бути яскравим, бо він тільки передає через себе послання учню. І послання це - не тільки сума знань, а в першу чергу ставлення до світу, до людей, до країни, до життя в колективі.

Ідеальний учитель не може бути взагалі, він може бути для конкретної людини. І для кожної людини образ цей розрізнений, причому розрізняється цей образ і в різні періоди життя окремої людини. Але все ж таки... Ідеальний учитель - ця така істота, яка в потрібний момент дає поштовх до розвитку, це той, хто розбудить сплячого до пильнування, хто примушує бути уважним, активним, живим. Чому у визначенні написано «істота»? Тому що воїн може вчитись у журавля й у сосни, у змії й у кішки. І, проникаючи в сутність, осягаючи свого «вчителя», воїн, тобто жива людина, не спляча, а пильнуюча, осягаюча, набуває необхідну для життя властивість.

Ідеальний учитель розуміє, що він не вставить учню свій мозок і не проживе за учня його життя, а тому доблесть учителя - зробити учня самостійним, відповідальним, стійким до життєвих випробувань (і негод, і до слави, успіху). Саме це, а не сума знань, є квінтесенцією справжнього вчителя. Вміння передати суму знань - це необхідна, але недостатня умова, щоб вважатися ідеальним вчителем. Ідеальний учитель пробуджує в дитині учня, а потім вирощує з нього собі співбесідника. Тому, якщо в батька й учителя не співпадають координати, учитель мимоволі віддаляє дитину від сімейних ідеалів. У цьому трагедія як учителя, так і батьків.

Що має бути цікаво вчителю? Ідеальному вчителю цікавий процес. Він не стурбований проміжними результатами. Йому цікаві зміни дитини, і вчитель дивується та радіє цим змінам. Дитина довіряє тому, що вона дійсно цікава вчителю.

Ідеальний учитель ніколи не є репетитором. Коли ми кажемо про предметника, що він «добрий», це означає, що він може навчити бачити предмет, засвоїти мову цього предмета, тобто - в ідеалі - розуміти, що від тебе хоче почути екзаменатор, і відповісти йому на його мові на відповідному рівні. Ми зараз не говоримо про тестування, бо ми не впевнені, що за його допомогою можна достовірно перевірити знання, по-перше, і по-друге, ми не впевнені, що при прийомі до ВНЗ не треба вибирати студентів особисто. Ідеальному вчителю цікаве формування душі дитини, образу. Він, учитель, здогадується, що кожній людині дані ті чи інші обставини життя - батьки, матеріальна забезпеченість, інтелектуальні здібності, схильність до співчуття або до лідерства.

Ідеальний учитель задає напрямок розвитку, але враховує властивості дитини. Він настроює дитину на довге й важке, але творче життя, а не на миттєвий феєрверк. Тому недоречні для школи рейтингові системи, які руйнують психіку людини, грають на низинному. Із такими колективами можна працювати тільки як зі звірами - використовуючи батіг і пряник і першу сигнальну систему. Але якщо казати про образ людини, ми не можемо назвати цю систему й учителів, які її застосовують, ідеальними.

Урешті-решт, сенс людського життя - осягнути себе, прийти до своєї серцевини, відкрити себе Божественному світлу. Сенс життя - працювати не заради хліба насущного, а для свого вдосконалення. Бо як будеш досконалим, то буде й хліб! І ідеальний учитель ніколи не ставить перед дитиною помилкові цілі, але дає те, що потрібно їй у її віці, а потім - усувається, щоб людина йшла далі, знаходячи нові горизонти та нових учителів.

І ще: ідеальний учитель - він же ідеальний учень, і він поважає в учні свого вчителя, оскільки хто б не зустрівся в житті, може бути вчителем, хоча нам це так приємно не помічати. Шалва Амонашвілі казав, що ніхто не підпустить робітника до верстата, доки той не пройде техніку безпеки та не отримає відповідну спеціальність. А до незнайомої дитини до класу ввійти можна. Ш. Амонашвілі писав про безвідповідальність такого підходу. Значить, ідеальний учитель - принаймні, у початкових класах, повинен знати своїх дітей, їх особливості, проблеми та пріоритети розвитку.

В. Сухомлинський писав про те, що треба добре знати предмет, щоб він не заважав учителю спостерігати за інтелектуальним зростанням дитини, щоби вчитель був здатний розкритись і побачити народження думки в дитині, а не просто правильність відповіді.

Якщо казати про справжніх учителів, то їм має бути дозволено все, тому що тільки в такому разі вони створять дійсного - воїна, мага, людину. Якщо казати про справжніх учителів, вони вчать навіть просто однією своєю присутністю. Вони можуть бути добрими, а можуть бути несамовитими. Коли в Індії дитину віддавали музиканту в навчання, руки дитини й учителя зв'язували білим рушником на знак покірності та повної віддачі себе вчителю.

Зараз же головна доблесть ідеального вчителя в сучасній школі - не переживати про те, хто тут прийшов час провести, але не дрімати і не проґавити того справжнього учня, який прийшов саме до нього. А з іншого боку, якщо в кожної людини є надія і вона вмирає останньою, то й найбільш пропащий у класі теж очікує, що до нього поставляться як до людини. Отже в ідеалі бажано, щоб вчитель знайшов мотив для навчання навіть і для того, хто прийшов «штани протирати».