Клас:
9
Тема.
Багатогранний образ жінки-матері в Шевченкових поемах “Катерина”, “Наймичка”
Мета: розглянути творчість Т.Шевченка в
історико-культурному контексті доби;
визначити своєрідність поем “Катерина”, “Наймичка”;
розкрити трагедію життя
жінки-матері;
розвивати аналітико-синтетичне
мислення і мовленнєву культуру учнів;
виховувати шанобливе ставлення до
жінки, матері; почуття доброти, милосердя, совісті.
Тип уроку: урок застосування знань, умінь і навичок
Обладнання: портрет Т.Г. Шевченка,
підручник, «Кобзар», ілюстрації до творів.
Хід уроку
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю,
Святая сила всіх святих,
Пренепорочная, благая.
Т.Шевченко
І. Організаційний момент.
Шевченко – один з найталановитіших,
найніжніших і найщиріших співців жіночої долі. “Такого полум’яного культу
материнства, такого апофеозу жіночого
кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний
в особистому житті, Т.Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці,
у матері”.
(М.Рильський)
ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
ІІІ. Перевірка домашнього завдання
1.
Міні-круглий стіл
( або Мікрофон)
Дати обґрунтовану і лаконічну відповідь на запитання
- Чи можна вважати Катерину з
однойменної поеми Т. Шевченка жінкою легкої поведінки?
- Чи засуджую я Ганну за
приховування від Марка, що вона є його матір’ю?
ІV.
Актуалізація,
корекція опорних знань.
Для Т.Г. Шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем творчості, а
згустком крові, що запеклася в його серці.
І дівчина-наймичка, і покритка, і вдова, і мати, що народила кріпака, —
це символ долі всіх українок, які злилися в поезії Кобзаря у величний,
багатостраждальний образ України-матері. Доля кріпачки у Шевченкових творах
завжди трагічна, бо такою вона була в жінок, які зустрілися в поетовому житті.
Це і рідна мати, це його рідні сестри Катря, Ярина та Марія, це, зрештою, його
трепетна юнача любов Оксана Коваленко, котру, як і героїню поеми “Катерина”,
зганьблено. Отже, жіноча недоля для
великого Кобзаря є не тільки
загальнонаціональною, а й особистою трагедією.
Ідея християнського шляху наскрізь просвітлює ще одну Шевченкову тему,
до якої він постійно, з невідворотністю фатуму, повертається, — тему жіночого
гріха. Героїні “Кобзаря”, трансформуючись одна в одну, ведуть читача до
порятунку духовного і засвідчують своїми долями, який тяжкий гріх до нього.
Дві жінки стоять на сходинках
наближення до Бога. Катерина, наймичка Ганна– вродливі, добрі, лагідні. Вони
через свою наївну щирість чинять гріх – стають покритками. Так, це суперечить
євангельській оповіді (але не заповідям!), насправді Пречиста не була
покриткою, проте Шевченкові конче необхідно своїх героїнь поставити в
однаковісінькі вихідні умови, а також
принагідно підкреслити: усі до єдиного люди уже за природою своєю гріховні,
йдеться лише про те, як вони ведуться з тою гріховністю. Нагадую, Шевченко
завжди, переповідаючи якісь значні історичні події, аби матеріалізувати свою
думку, вносив у них будь-які зміни, необхідні для увиразнення ідейного змісту.
Жінки
чинять в однакових умовах по-різному.
V.
Осмислення
змісту і послідовності застосування способів виконання дій.
Робота з текстом поеми «Катерина»
(с.17-34 «Кобзар»)
(за необхідності виразно прочитати
поему)
1.Складання плану
до образу, коротка характеристика героїні за допомогою цитат.
- Образ
Катерини
1. Кохання дівчини.
2. Осуд людей.
3. Вигнання батьками.
4. Зрада коханої людини.
5. Самогубство.
На першій сходинці зупинилася
Катерина (хоча все-таки ступила на неї, зберігши совість, честь і шлахетність).
Найтяжчий її переступ у тому, що наклала
на себе руки, цим самим порушивши волю Всевишнього і – що страшніше – поникла
перед ликом зла та мимоволі подовжила його, прирікаючи на наглу смерть сина.
Одне слово, відмовилася шукати шлях до Бога.
Ні-ні, автор не картає свою героїню за малодушність, навпаки, жаліє її, сироту.
І то закономірно: у кожного з нас, таких слабких і беззахисних, є своя
межа терпіння, сили волі, і Катерина просто переступила свою межу.
-
Одним із кращих творів
Шевченка, присвячених жіночій долі, можна вважати поему «Катерина». У поемі
відтворено одну з характерних проблем тогочасного суспільства — долю
збезчещеної дівчини. Уже з перших рядків поет звертається до дівчат:
«Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…» Далі Шевченко розповідає про
трагічну долю дівчини-покритки, майбутньої матері. Катерина виросла в
селянській родині, змалку звикла працювати, а тепер їй доводиться просити
милостиню, щоб хоч якось вижити. Природний сором, гордість відступають перед
любов’ю до дитини. Доля зводить Катерину з коханим — батьком її дитини. Вона,
боса, вибігає йому назустріч, прагне викликати почуття якщо не любові, то
принаймні жалю — не до себе, до сина. Та байдуже москалеві й до Катерини, і до
сина. Бідолашна ладна навіть пожертвувати власним життям, аби врятувати дитину
від ганьби.
-
Інтерактивна вправа
«Дерево рішень»
Проблема
Яке рішення могла б прийняти
Катерина, коли залишилася з позашлюбною дитиною?
Рішення І – випросила прощення в
батьків і залишилася.
Рішення ІІ – підкинула дитину
бездітним заможним людям.
Рішення ІІІ – пішла б у найми в
місто, працювала б при монастирі.
При кожному рішенні визначити позитивне
і негативне.
Робота з текстом поеми «Наймичка» (с.247-260 «Кобзар»)
2. -
Образ Ганни, характеристики за допомогою цитат
1. Трагізм становища жінки.
2. Глибока душевна краса героїні.
3. Палка материнська любов до своєї
дитини.
4. Готовність на самопожертву.
5. Невтомність у праці.
6. Чуйність і делікатність.
7. Материнський подвиг Ганни.
Ближче до Бога стоїть покритка Ганна — головна героїня поеми «Наймичка»,
вона знаходить у собі сили все життя долати страшенні муки, не спокушається до
самогубства, а підкоряється Божій волі. Ганна підкидає свого позашлюбного сина
бездітним заможним селянам і через рік проситься до них у найми, аби бути поруч
зі своїм сином, який стає в поемі змістом її життя. Трагедія Ганни передусім у
тому, що вона мусить приховувати свої почуття від рідного сина, а отже,
наймичка позбавлена справжнього материнського щастя. Така неординарна
психологічна ситуація дала можливість поетові якнайповніше розкрити образ
нещасної жінки, глибину трагізму її життя, духовну велич її натури. Вершину
страждань Ганни зображено в останньому розділі поеми: наймичка страшенно
боїться померти, не дочекавшись сина з чумакування в далеких краях. І все ж
таки довготерпелива Ганна дістає винагороду — вона дочекалася сина Марка й
розкрила йому таємницю свого життя.Самопожертва — це риса, яка притаманна
багатьом жінкам-матерям у творчості Кобзаря. Згадаймо хоча б поему «Наймичка».
Ганна, мати-одиначка, розуміючи, що. з нею син буде приречений на злиденне
життя, сповнене приниження й страждань, вирішує підкинути його бездітним літнім
людям, а сама наймається до них служницею, аби хоч так бути ближчою до сина,
нехай навіть не маючи права назвати його власною дитиною й не чути від нього найсолодшого
слова — «мамо»…
Слово вчителя Про еволюцію образу жінки-матері так сказав
Б. Лепкий: «"Наймичка" — це ніби старша сестра "Катерини",
яка свій гріх спокутує не під льодом, а в тихій, святій самопожертві. Апофеоз
материнської любові, один із найгарніших малюнків української жінки, твір,
писаний у євангельському настрої, без злості, злоби, без усякого людського
гріха. Архітвір ...» (Архі — префікс, за допомогою якого виражають найвищий
ступінь ознаки, що міститься в другій частині слова) світу. Зрозуміло, син у
цих поемах (”Катерина”, “Наймичка”) є
символом майбутності й добра. Катерина, розчавлена злом, зрікається будучини та
довіреного їй Господом добра. Ганна ж спромогається переступити пекельний біль,
приймає будучину і фізично продовжує добро (рятує, виховує, плекає сина. У
своїх творах Т. Шевченко, як ми вже з'ясували, зображує Україну в образі жінки.
Поет усвідомлював, що Бог зможе порятувати те суспільство, яке духовно зростає.
Так зростає, еволюціонує жінка в поемах «Катерина» (1838), «Наймичка» (1845).
Зверніть увагу на слово «еволюціонує» , воно означає передусім удосконалення.
Поеми написані в різні етапи творчості, тож у них по-різному втілено й жіночі
долі: романтично в поемі «Катерина», реалістично-побутово в «Наймичці». Шевченкові
образи дівчат та жінок не лише багатостраждальні, а й високоморальні. Найбільша
заслуга великого Кобзаря не в тому, що він показав знівечену жіночу долю, а в
тому, що підніс жінку-кріпачку на високий п’єдестал чистоти, глибини й вірності
почуттів, моральної краси і материнської величі.
«Наймичка» (1845)
2.2.1. Коментар
учителя.
Написана «Наймичка» у 1860 році. Цей
твір присвячений трагічній долі жінки-покритки на Україні. Через кілька років
після написання «Катерини» Тарас Григорович знову повертається до цієї теми,
але висловлює її вже в іншому емоційному ключі. Крім «Наймички», написано поему
«Марія» (1861), вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала») (1858). Тому
ідейно-тематичним спрямуванням поеми стає зображення долі жінки-матері в
жорстокому світі, яку трагічні обставини змушують жертвувати собою, своїм
щастям і життям заради життя і щастя дитини.
2.2.2. Тема: зображення
важкої долі жінки-кріпачки, яка вимушена була все своє життя страждати і
приховувати своє материнство.
2.2.3. Ідея: засудження
тогочасних умов, у яких жінка відчувала себе соціально незахищеною; висловлення
співчуття стражданням героїні.
2.2.4. Основна
думка:
а) мати — найсвятіше, що є у кожної
людини;
б) Я каралась / Весь вік в чужій хаті… /
Прости мене, мій синочку! / Я… я твоя мати.
2.2.5. Особливості
назви твору.
- Чому «Наймичка», а не «Мати» або
«Мати-наймичка»? (Ганна зробилась наймичкою уже після того як стала матір’ю.
Шевченко поміняв причину-наслідок і свідомо слово «Мати» не виніс у заголовок
свого твору. Тут захована (звісно з волі автора і відповідно до ідейного змісту
твору, щоб його не зруйнувати) не від читачів (вже на початку твору з його
прологу,ми знаємо про материнство Ганни), а від сина Ганнина таємниця. Отже, в
заголовку поеми — також один із секретів високої майстерності Шевченка)
2.2.6. Жанр: епічна
поема, немов прагнучи підкреслити це, Шевченко вводить у тканину твору казкові
вимисли.
2.2.7. Композиція.
Композиційно поема поділяється на пролог
і вісім частин. У перших чотирьох розповідається про молоду наймичку, решта —
про її старість і смерть. Поемі властива так звана «видима» композиція. Кожний
розділ твору — немовби окремий кадр, що рухає дію, сприяє розгортанню сюжету.
Експозиція — розділ І. Дії
тут поки ще немає. Автор знайомить нас із старими заможними хуторянами — дідом
та бабою. У них своє горе — невтішна самотня старість. Уже «смерть з косою за
плечима», а вони бездітні.
Зав’язка — розділ ІІ. Трохимові
та Насті поталанило — вони знайшли підкинуту біля свого перелазу дитину і
всиновили її. У наступних розділах розгортаються різні сюжетні перипетії.
За часовими вимірами дія у творі
довготривала. Відповідно до вимог поемного жанру Т. Шевченко концентрує час,
зосередивши увагу на найважливіших епізодах життя своїх героїв. Композиція
поеми письменника нагадує побудову драматичного твору. У ній чітко виділяються
сцени, картини, епізоди. Як у драмі, кульмінація винесена на кінець і перед
смертю Ганна відкриває синові Маркові сокровенну таємницю свого життя.
Розв’язки як окремого компонента
сюжетобудови немає.
VІ. Оголошення результатів щодо рівня
успішності школярів
Учні отримують
карточку із зазначеною загальною сумою балів за роботу. Уже в групі ця загальна
сума ділиться на всіх у відповідності до внеску кожного члена у роботу групи. Бали оголошуються і вносяться у
класний журнал.
VIІ. Домашнє завдання
Написати листа до будь-якої героїні творів Т. Шевченка., опрацювати статтю підручника на с.282 -
289
VІІІ. Підсумок уроку
Отже, давайте підсумуємо все вивчене і
почуте на уроці.
-
Для початку повернімося
ще раз до запитань, поставлених на початку уроку. Можливо, хтось із вас змінив
думку щодо головних героїнь? Озвучте її.
-
Як ви вважаєте, варта
було Кобзареві темі жінки – матері і її місця у суспільстві надавати такої ваги
і відводити таке вагоме місце у своїй творчості? Обґрунтуйте власні міркування.
Отже, ще раз повторимо:
образ Катерини – трагічний;
наймички – величний;
Слово вчителя Нашого
святого пророка і заступника породила українська жінка-кріпачка на ім’я
Катерина. Вона обдарувала свого сина чутливим серцем і великою душею, та не
встигла побачити його зросту:
...Добре, мамо,
Що ти зарані спать лягла,
А
то б ти Бога прокляла
За мій талан...
За віруванням наших предків душа
материнська бачить з того світу поневіряння своєї дитини, мучиться і страждає
разом з нею. Але в такому разі мати Тараса не раз відчувала й радість, коли
слово її сина повертало до життя закам’янілі й омертвілі душі і колись, і нині
живущих.
Марія
Гармаш “Матері Шевченка”.
Якби ти знала, як твій син
І
возвеличить, і освятить
Усе, чого торкнеться він,
Але найперше – слово “мати”!
І
ти живеш в його словах,
Святая мати свого сина!
Бо колихала на руках
Майбутнє рідної Вкраїни.
В
сльозах, в неволі, між рабів
Дала йому ти ум великий,
І
вільну душу, й гордий спів,
І
правду Божу сонцелику.
Крізь тьму віків у дикій млі
Освітить правду слово сина:
Найвища радість на землі –
У
мирі мати і дитина!
Немає коментарів:
Дописати коментар